Профілактичні заходи в навчальному закладі

для запобігання булінгу, мобінгу:

 

   Контроль викладачів за поведінкою дітей, взаємостосунками між дітьми. Дорослі, які працюють у дитячих колективах, повинні вчасно визначати ознаки мобінгу і своєчасно на них реагувати. Не можна недооцінювати ситуацію, приймаючи ситуації булінгу, мобінгу за пустощі.

   Необхідно припиняти будь-які прояви глузування, насилля, цькування і просто нетолерантного ставлення у колективі. Застосовувати виключно безоцінкове судження. Виконувати свої функціональні обов’язки щодо об’єднання групи, згуртування вихованців. Розробити спільно з дітьми правила поведінки слідкувати за їх дотриманням. Необхідно проводити педагогічні години з працівниками на теми «мобінг, булінг»,  за участю практичного психолога, соціального педагога. 

    Звертатися за допомога до психологічної служби: для проведення діагностики за потреби. Спостереження під час навчального процесу, анонімні анкетування, консультації, батьків та працівників здатні виявити наявні проблеми. За наслідками діагностичного дослідження можливо спланувати профілактично-просвітницьку, або корекційно-розвивальну роботу з учасниками освітнього процесу.

     Використання психологом чи соціальним педагогом різноманітних методів роботи для профілактики: робота з художніми творами, які торкаються проблеми цькування, перегляд мультфільмів відповідної спрямованості та проведення спільного обговорення переглянутого.

  Без батьківської допомоги, спрямованої на виявлення та запобігання цькування, також агресивних дій з боку дітей, не обійтися. Батьки здатні допомогти своїй дитині і запобігти цькуванню її в навчальному закладі. Діти часто не знають, як самостійно розв’язати певні проблеми. Проблема булінгу, мобінгу – не виняток. Для батьків дуже важливо вміти попередити або належним чином відреагувати на ситуацію насилля, цькування, в які потрапляють їхні діти. Вони мають бути уважними, спілкуватися та підтримувати своїх дітей.

   Роль батьків полягає в тому, щоб: підтримувати у дитини адекватну самооцінку; не піддавати її постійній опіці (гіперопіці); щоденно цікавитися у дитини не тільки навчальними досягненнями (оцінками), але і тим, як пройшов день (які відбувалися події протягом дня); запитувати про те, які у неї стосунки з однолітками та вихователями.

    Якщо батьки помітили будь-які проблеми, серйозно поставтеся до них, проведіть щиру бесіду з дитиною, при необхідності зверніться до вихователів/практичного психолога/соціального педагога. Якщо конфлікт не масштабний (стосується тільки двох дітей), дозвольте дитині самій вирішити його, підкажіть як краще це зробити, що і кому сказати: хай вона вчиться відстоювати свої інтереси, захищати себе самостійно (якщо це в її силах). У випадках, коли насилля, цькування вже почалося і в ваших силах усунути причини їх виникнення, допоможіть їй. Якщо, припустимо, обзивають через пишні форми, запишіть сина/дочку в спортивну секцію або купіть абонемент до спортивного залу, подбайте про її здорове і менш калорійне харчування. Якщо дитина поводиться невпевнено – допоможіть їй відчути себе впевненіше. Домовтеся з педагогом, щоб ваша дитина постійно брала участь у колективних заходах — це допоможе їй стати більш комунікабельною і впевненою, додасть соціального статусу. Поцікавтеся, які додаткові гуртки відвідують її друзі, можливо їй захочеться також там бути, запишіть її на одне з таких занять. У складних випадках, коли дитина стає відторгненим, ізольованим у групі – повідомте педагогів про недопустимість такої ситуації в освітньому середовищі, обговоріть стратегії допомоги. Відверто поговоріть з сином/дочкою, чи зможе він/вона самостійно впоратися з ситуацією/провокацією з боку однолітків. Допоможіть їй відчути себе впевненіше. Пам’ятайте: дитина завжди має відчувати підтримку і любов з вашого боку.