Визначення ступеня втоми під час занять

Визначення ступеня втоми під час проведення фізкультурного заняття

Рух – джерело здоров’я, працездатності і трудової активності дітей. Найважливішим завданням фізичного виховання е збереження та поліпшення здоров*я дітей, формування навичок здорового способу життя. Оздоровча спрямованість – найважливіший принцип фізичного виховання у дошкільному закладі.

Здійснити його можна лише за умови забезпечення оптимального режиму рухової вктивності, тобто такого, що враховував би функціональні можливості дітей дошкільного віку, рівень їх фізичного розвитку. Під час занять з фізичної культури важливо слідкувати за ступенем втоми дітей. Адже недостатнє фізичне навантаження не забезпечить належного зміцнення дитячого організму та ефективного фізичного розвитку, а завищене може привести до зворотного ефекту.

Ступінь втоми дитини можна визначити за зовнішніми ознаками

* Зміна кольру обличчя – почервоніння, збліднення, посиніння;

* Відповідна міміка – усмішка, спокійний вираз обличчя чи тривожний вираз обличчя, нахмурений лоб;

* Ступінь спітнілості – спітніле обличчя, зокрема лоб;

* Характер дихання – дихае ротом, задишка;

* Робота серця – трохи прискорене чи посилене серцебиття;

*Зміни у поведінці – зниження уваги та зацікавленості, недисциплінованість, непосидючість, зайва рухливість, надмірна активність;

* Погіршення якості виконання рухів – втрата ритмічності, зниження швидкості, млявість;

* Погіршення постави.

При невеликій стомленості у дитини зазвичай спокійний вираз обличчя, щічки ледь червоніють. Дитина незначно пітніе, у неї трохи прискорюєтся дихання, яке залишаєтся рівним. Дитина правильно та швидко виконує фізичні вправи та завдання педагога. Загальний стан – задовільний.

При вираженій стомленості у дитини значно червоніє обличчя, вона видимо пітніє, дихання різко прискорюєтся. Дитина виконує фізичні вправи невпевнено, з*являються зайві рухи. Може скаржетися на втомленість.

Якщо у всіх дітей групи з’явилися ознаки вираженої стомленості, педагогу сліднегайно зменшити фізичне навантаження на дітей. Зменшити фізичне навантаження можна у такі способи:

*Внести зміни у зміст заняття чи іншої форми рухової діяльності;

*Зменшити кількість вправ , повторень;

* Уповільнити темп виконання вправ;

* Змінити спосіб організаціх дітей;

Якщо ознаки втоми з*явилися у окремих дітей, то потрібно лише для них знизити дозування вправ і надати короткотривалий відпочинок.

Головна вимога тут – індивідуальний підхід, бо навантаження тільки тоді дадуть оздоровчий ефект, коли фізінструктор добиратиме вправи і дозуватиме їх динаміку відповідну до стану здоров*я хлопчиків та дівчаток. Для занять фізичною культурою дошкільників поділяють на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи. Відповідно до призначеної медичної групи визначаєтся рівень фізичного навантаження під час занять з фізкультури. Обов*язковими є повторні обстеження, під час яких оцінюють динаміку стану здоров*я дитини.

До основної фізкультурної групи зараховують практично всіх здорових дітей з високим або середнім рівнем фізичного розвитку, а також з високим або вище середнього рівнем функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи. Для дітей цієї категорії показана фізична підготовка у повному обсязі, що відповідає навчальним програмам та враховує індивідуальні особливості розвитку дитини.

До підготовчої фізкультурної групи зараховують дітей із середнім рівнем функіонально-резервних можливостей серцево-судинної системи, а також тих, які відстають у фізичному розвитку та часто хворіють на гострі респіраторні вірусні захворювання. Цій категорії дошкільників показане поступове збільшення фізичного навантаження та виконання фізичних вправ, які не вимагають значної фізичної сили.

До спеціальної фізкультурної групи зараховують дітей, які мають такі хронічні захворювання, як гломерулонефріт, гепатит, ревматизм, пієлонефріт, епілепсію. Діти виконують індивідуальні фізичні завдання: для них обмежено виконання фізичних вправ на швидкість, спритність, силу та значно зменшено дозування вправ і фізичних навантажень.

Правильність дозування фізичного навантаження визначается за допомогою методу пульсометрії. Адже пульс дає змогу визначити, яким чином фізичне навантаження впливає на роботу серцево-судинної системи організму дитини. Старша медична сестра та фізінструктор під час заняття підраховують частоту пульсу одного чи двох дітей основної фізкультурної групи. Підраховуємо частоту пульсу під час заняття 6 разів: на початку заняття, після виконання КЗРВ, після проведення основних рухів, після рухливої гри, після заключної частини заняття, ччерез 3-5хв. Після закінчення заняття.

Ознакою того, що заняття побудовано методично граматно, є поступове підвищення частоти пульсу. Після комплексу загальнорозвивалних вправ – на 35-45% порівняно з показником пульсу на початку заняття, після основних рухів – на 50-60%, після рухливої гри – на 70-80% порівняно з показником, зафіксованим на початку заняття.

Відповідно до отриманих показників будуємо фізіологічну криву – це графічне зображення, що показує співвідношення кількіних показників частоти пульсу. Для побудови фізіологічної кривої використовують систему координат, де вертикальна вісь позначає частоту пульсу, горизонтальна – етапи заняття, коли вимірювали частоту пульсу. Правильність побудови заняття з фізкультури можна наочно простежити за фізіологічною кривою. Структура заняття є правильною за умов, якщо фізіологічна крива показує:

*Поступове підвищення частоти пульсу порівняно з вихідним показником;

*Максимальний показник частоти пульсу – після рухливої гри.

*Зниження частоти пульсу впродовж заключної частини заняття;

*Частота пульсу через 3-5хв. після заняття дорівнює вихідному показникові.

Якщо впродовж основної частини заняття з фізкультури діти розучують такі основні рухи, як підлізання, пролізання під фізкультрним знаряддям, виконують вправи на рівновагу, метання, то показник пульсу, зафіксованийпісля проведення комплексу загальнорозвивальних вправ, перевищуватиме показник, зафіксований після проведення основних рухів.

Отже, рухові навантаження на фізкультурному занятті мають бути строго дозовані, після певних рухових навантажень обов*язково повинні слідувати розслабляючі паузи, щоб привести пульс дитини до початкового стану. Таких пауз протягом одного заняття буває дві або більше, залежно від характеру рухової діяльності. Розслаблення проводится в різних положення: сидячи, стоячи, лежачи. При цьому звучить спеціальний текст, що супроводжуется музикою або віршом.

Дотримання вимог безпеки під час активної рухової діяльності дітей дає змогу ефективно організувати фізкультурно-оздоровчу роботу, досягти високих результатів і головне – зниження захворюваності у дітей.